Що насторожує, що в Україні існує якесь інше, “своє бачення” волонтера, аж до клоунади, як ось на цій фотографії з української газети Кієвскіє Вєдомості. Між тим в Канаді волонтери це серйозна відповідальна частина суспільства. Середній вік волонтера в Канаді, за моїм спостереженням, за 30 років. І це, головним чином тому, що волонтеру доводиться приймати рішення переважно самому, інакше користі від having fun, прийшовшого побавитися і покурити волонтера буде ніякої.

Більш серйозне дослідження волонтерського руху до ЧЄ-2012 провела пані Маргарита Бойко, доцент кафедри туристичного бізнесу КНТЕУ на інтерв’ю з якою посилається декілька статей в українські пресі вважає, що ” ідеальному волонтеру” від 18 до 25 років, він/вона володіє крім української ще двома мовами і має розвинуте патріотичне почуття. Цікаво, який рівень практичного володіння англійською чи французькою розмовною мовою очікує шановна пані доцент від 18-річного підлітка? Чи зможе такий волонтер розмовляти з туристом напідпитку?

Перші враження у мене від прочитаного про старт волонтерського руху виходять невтішні. Особисто я брав участь у десятках волонтерських і громадських проектів в Канаді і вважаю, що цей підхід далекий від мого досвіду. Ідеальний волонтер, у моєму розумінні, може бути людиною прикутою до інвалідного візка, але це людина з гарними комунікаційними здібностями і людина відповідальна.

І волонтер це не лише той, хто ходить вулицею в яскравій шапці на голові, а й той, хто допомагає туристам купувати авіа квитки в Україну у себе у Франції, ФРН або США, хто допомагає організаторам відповідати на телефонні дзвінки, хто допомагає рекламою на своїх сторінках і блогах, хто пише статті і коментарі до іноземних газет і Інтернет форумів рекламуючи ЧЄ-2012 і його організаторів…